Щороку до нас приходить радісне свято Різдва Христового. Воно припадає в нашому календарі на 7 січня, а його надвечір’я, Святий Вечір, на 6 січня. Українське Різдво – свято перш за все родинне. Воно сповнене символікою духовних цінностей – виявами любові, пошани до ближніх. Це час добрих побажань рідним, близьким, сусідам, знайомим, усім людям.
Надвечір’я Різдва, Святий Вечір, - то найважливіша частина святкування. Кожне дійство в цей вечір має своє особливе значення. Ще задовго до Різдва під час зажинок господар перший сніп пшениці(вівса, жита) лишав на «дідуха». Саме цей найважливіший сніп пшениці, «дідух», буде урочисто внесений до хати господарем, поставлений на найпочесніше місце у світлиці – на покутті під образами. При цьому хазяїн промовляє: «Дай Бог на щастя, на здоров’я, на той Святий вечір». В сучасний оселях «дідух» ставлять в кутку недалеко від образів. До святвечірніх традицій належить і сіно під скатертиною на столі, бо ж Ісус спочивав на сіні; на кутах стола розкладають по зубчикові часнику «проти злих сил». На підлогу стелять солому, на ній розкидають горішки та цукерки для дітей. На столі ставлять і запалюють свічку, яка буде горіти весь Святий вечір, як пам’ять про померлих родичів та близьких, всіх тих, хто помер за Україну.
Сімейство вмивається, бо треба змити весь бруд – фізичний і моральний; молиться і збирається навколо столу.
До Святої вечері сідають, коли на небі покажеться перша зірка. На столі 12 страв на честь дванадцяти апостолів. Страви пісні, бо перед кожним великим святом повинен бути піст. Вибір страв в кожної місцевості свій, але є і обов’язкові – білий хліб(калачі), кутя – варена пшениця з маком та медом, часом з горіхами, родзинками чи курагою. Кутя – страва поминок по померлих (коливо) і її включають у Святу Вечерю на знак злуки всіх членів роду: живих і померлих. У нас на Галичині подають пироги(вареники) з картоплею, капустою чи грибами, варену капусту з квасолею, рибу, пампушки, узвар, печиво тощо. Святвечірні страви мають зображувати дари землі, води, повітря, що за них дякуємо Богові у Святій Вечері. На початку вечері всі діляться просфорою, білим хлібом. Кожен з’їдає кусень просфори та бажає всім щасливих свят і всього добра. Ще подекуди і зараз господар набирає ложку куті і символічно «кидає» на стелю, малюючи хрест ( а колись то по-справжньому кутею робився такий хрест). Починається частування. Добрим словом згадується і минулий рік, звучать побажання добра і щастя в році наступному.
Різдво – то час співання коляд. Їх співають за столом. З нетерпінням чекають колядників, які цього вечора будуть іти від хати до хати, щоб прославляти народження Ісуса Христа і побажати кожній родині щастя, процвітання, добра, миру, багатства, любові. Колядують у нас переважно хлопці, але можуть ходити ватаги парубків і дівчат. А от дівчата не колядують (хіба що переодягнуться в колядників). До колядування діти готуються заздалегідь, організовують цікаві вертепи.
Ось зазвучав дзвіночок – ознака, що до хати йдуть колядники: «Пане господарю, чи дозволите колядувати?» Господар дозволяє, і звучать колядки або розігруються вертепні сценки. Прихід колядників вважався доброю ознакою для хати. Адже вони бажали господарю, господині, їх дітям, присутнім родичам всього найкращого на весь рік. Чим більше колядників побуває на Святий Вечір і Різдво, тим багатша, щасливіша і здоровіша буде родина.
Добрий вечір тобі,
Пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився.
Застеляйте столи
Та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився.
Та кладіть калачі
З ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився.
Колядників щедро обдаровують, часом запрошують до столу. Кого тільки з вертепних персонажів не побачиш у цю ніч та на Різдво – янголів, трьох царів, Ірода, смерть, воїнів, чорта, козу – символ урожаю та добробуту.
До сих пір у нас по селах існує традиція йти колядувати на церкву. Парубки і дівчата збираються на Різдво, коли закінчилась відправа в церкві і родина відсвяткувала за різдвяним розкішним столом, та йдуть колядувати на потреби церкви та громади.
До пізньої ночі гомонить родина, згадують тільки про хороше, співають колядки, зустрічають вертепи і колядників. Горить на столі свічка. Господар ще обійде свою худобу і почастує її зі святкового столу. А вранці вся родина, святочно вдягнувшись, вирушить до церкви, щоб взяти участь у Святій Літургії на честь народження Сина Божого – Ісуса Христа.
І хочеться всім Вам, милі мої українці, сказати словами колядників:
За сими словами
В дзвіночки дзвоним,
В дзвіночки дзвоним,
А всім ся клоним,
Щастям, здоров’ям,
Ще й віком довгим.
Ще й віком довгим,
Прибутком добрим.
Й самі собою,
І з дружиною,
І з усім чадом,
І з святим ладом,
Святим божеством,
Божим Рождеством!
Здорові будьте,
В гаразді оставайтесь!
Немає коментарів:
Дописати коментар