Колір і фарби

Спостережливість і вміння відчувати колір починає розвиватися вже тоді, коли діти тільки приступають до змішування фарб і пробують знайти колір, близький природним колірним відтінкам і спеціально поставленим колірним завданням.


Основу теорії кольору І. Іттена становить конструкція дванадцятичастинного колірного кола. Його побудова починається з первинних (основних) кольорів: жовтого, синього і червоного. В ідеалі ці кольори не повинні тяжіти до жодного з відтінків, бути чистими і чітко визначеними. Змішуючи їх і отримуючи похідні, нові за якістю кольори, ми зможемо побудувати дванадцятичастинне спектральне коло.

1. Схема кольорового кола.

2. Основні кольори
(жовтий, червоний, синій).

Всі кольори в ньому будуть гранично яскравими та чистими. Крім шести відомих нам кольорів з'являться проміжні сполучні відтінки без назв. Не варто теплий і освітлений відтінок зеленого називати «салатовим» , оскільки і рослина і кулінарне блюдо «салат» буває різного кольору. Також і світло-фіолетовий не будемо називати «бузковим», адже бузок зустрічається темно-фіолетового, рожевого і навіть чисто білого кольору.

3. Похідні (додаткові) кольори.

4. Похідні кольори (спектр).

Спробуємо з допомогою шести відомих нам назв позначити всі відтінки колірного кола . Сусідні кольори тут змішуються між собою і виходить новий відтінок, який включає обидва кольори але все ж таки відрізняється від них. Між жовтим і зеленим кольорами у нас буде жовто- зелений. Якщо між ними ми хочемо помістити не один, а два відтінки, то назвемо їх: біля жовтого (жовто - зелений), а поруч із зеленим (зелено - жовтий). Таким же чином зробимо, якщо потрібно скласти чотири градації. Тоді близько жовтого виявиться жовто-  жовто - зелений, потім жовто - зелений, далі зелено - жовтий а найближчий до зеленого буде зелено - зелено - жовтий. Так з'являться червоно - червоно - фіолетовий і синьо - синьо - синьо - зелений, тобто зелений з холодним, дуже синім відтінком. Такий прийом показує, наскільки відтінок наближений до основного і додаткового кольорів. У цих назвах читається емоційна характеристика і одночасно пропорція колірної суміші. Тепер діти легко і точно запам'ятають і відтворять не тільки 24 але і 48 відтінків колірного кола.

5,6. Групи споріднених кольорів (на основі жовтий і червоний, жовтий і синій).

На практиці ми рідко знаходимо фарби, що представляють ідеально чисті основні кольори. Матеріали, якими працюють школярі можуть сильно відрізнятися від еталону. Професійні художники розрізняють фарби за хімічним складом (кіновар або білила цинкові та інші). Для вивчення основ кольорознавства, нам досить знати до якої групи кольорів відноситься фарба. Згрупуємо наші матеріали (олівці, фарби, клаптики) за кольорами (жовтий, синій, червоний). До жовтих віднесемо: світлі холодні, щільні теплі і мутні вохри. Червоний колір теж представлять теплі і холодні, темні і світлі і навіть коричнювата вохра червона, а серед синіх виявляться: світлі кобальти, темний індиго, глибокі ультрамарин і блакить. Тепер виберемо з кожної групи по одній фарбі і складемо трикутник первинних вихідних кольорів. Простежимо, щоб кольори були врівноважені по світлоті і тепло-холодності. Занадто темний синій колір зробить важкою зону холодних кольорів. Якщо червоний і жовтий в палітрі занадто теплі, то всі відтінки (суміші) виявляться тепліше, а фіолетовий забрудниться і буде здаватися коричневим.

При побудові кола всі відтінки отримують, змішуючи тільки кольори розташовані в центральному трикутнику. Абсолютно виключено додавати «чужу» (наприклад, зелену або фіолетову) фарбу. Вони відразу зруйнують єдність всієї системи. Важливо стежити за плавністю переходів градацій відтінків.

Скористаємося колірним колом, яке у нас вийшло, для складання контрастних і нюансних відносин при пошуку колористичного рішення композиції.

Існує сім типів колірних контрастів:

1. Контраст за кольором. Він виникає у разі довільного зіставлення чистих кольорів. Використання чорного і білого може зробити його більш виразним і яскравим.
2. Контраст світлого і темного. Він заснований на використанні кольорів різної світлоти і тонових градацій кольору. Всі кольори можуть бути прояснені білим або затемнені чорним. Для кожного кольору повинна бути виготовлена своя тонова шкала.
3. Контраст холодного і теплого. Найбільший ефект такого контрасту досягається з червоно-помаранчевими та синьо- зеленими кольорами. Всі інші кольори здаються холодними або теплими залежно від їх порівняння з більш холодними або більш теплими.
4. Контраст додаткових кольорів. У колірному колі додаткові кольори розміщені один проти одного. Якщо додаткові кольори змішати між собою, вийде нейтральний сірий колір. Коли додаткові кольори знаходяться поруч, це посилює їх яскравість, а якщо змішуються, то це, навпаки, приглушує їх аж до сіро-чорного кольору.
5. Симультанний контраст. Його ефект заснований на законах додаткових кольорів, згідно з яким чистий колір фізіологічно вимагає протилежного йому кольору. Якщо такого кольору немає, око симультанно (одночасно) відтворює відчуття необхідного додаткового кольору.
6. Контраст по насиченості. Він полягає в протиставленні насичених і бляклих кольорів і може бути перетворений в щось похмуре за рахунок чорного, білого, сірого або будь - якого додаткового кольору.
7. Контраст за площею кольорової плями. Він виникає при протиставленні колірних поверхонь різної величини.

Колір треба вивчати по можливості всеохоплююче. Тому важливо зрозуміти і порядок розташування кольорів у колірному колі, і систему загальних колірних співзвуч.

Переплетення кольорових ниток і строкатий малюнок на кольоровому тлі створюють ефект оптичного змішування. Щоб школярі могли ознайомитися з закономірностями, не тільки механічного змішування фарб, але і оптичного змішування кольорових плям, вони виконують спеціальні завдання. Кожен учень заповнює осередки авторської композиції:

1. Фактурою з кольорових ліній, кілець і цяток, розташованих упереміш або накладених один на одного на білому тлі.
2. Різними абстрактними фактурами на кольоровому тлі.
3. Кольоровим геометричним або рослинним візерунком.

Розглянувши зразки отриманих оптичних сумішей, учні виконують ескіз композиції клаптикового покривала чи інші вироби в техніці печворк. Звернемо увагу дітей на те, що при оптичному змішуванні кольорів змінюються відтінки, світлота і насиченість вихідного фону. Тканина набуває нові декоративні властивості.

7. Теплі кольори.

8. Холодні кольори.

Після загального ознайомлення з системою колірних контрастів та виконання завдань по їх вивченню учням треба запропонувати вправи, де вони могли б у повному обсязі відчути виразні можливості колірного ряду і колірних контрастів. Темами композиції можуть бути: «пори року», «світанок», «захід», «сутінки», «свято», «прогулянка» і т. п. Краще щоб школярі самі обрали тему і дали назву своїй роботі. Довіряючись почуттям, їм буде легше зв'язати і усвідомити залежність переданого в композиції за допомогою колориту настрою, стану або освітлення. Учні починають розуміти, що для кожної теми треба шукати своє колірне рішення і що тільки одного смаку недостатньо для об'єктивно правильного колірного вибору. Світ кольору треба осягати за допомогою пензля і фарб і вчитися розуміти логіку колірних рішень на прикладі робіт інших художників.

Дванадцятичастинне кольорове коло І. Іттена.

Сім типів колірних контрастів:

1. Контраст кольорових зіставлень (за кольоровим тоном)
2. Контраст світлого і темного (по світлоті)
3. Контраст холодного і теплого
4. Контраст додаткових кольорів
5. Симультанний контраст (одночасний)
6. Контраст кольорового насичення
7. Контраст кольорового поширення (за площею).