Виникнення вітальних листівок

Гортаючи архіви

 Листівки

  

    Люди старшого покоління добре пам’ятають, як було раніше модно пересилати своїм друзям та рідним вітальні листівки. А скільки було колекціонерів листівок у шести десятих та сімдесятих роках. На вітальні листівки тоді була велика мода.

Сьогодні хочу зупинитись та розповісти детально про виникнення вітальних листівок.
Першими були Різдвяні листівки, їх випустили в Англії за малюнками, створеними 1794 р. художником Добсоном на мою думку, вітальні листівки виготовлялися і раніше. У Британському музеї, приміром, зберігається любовна листівка, датована XV століттям. А нещодавно пройшло повідомлення про продаж за 22 тис. фунтів стерлінгів різдвяної листівки 1840 року. Проте масовий випуск поштових карток, як їх називали, розпочався 1869 року, після того як австрійський економіст Е. Герман опублікував у Відні розрахунки, які показали, що третина листів не містить секретної інформації, отже, ця частина цілком могла б пересилатися без конвертів. Нововведення Австро-Угорської імперії миттєво оцінили в багатьох країнах. У Франції та Німеччині листівки стали випускатися 1870-го, в Англії, Швейцарії — 1871-го, у Росії — 1872 року.

 Тоді ж з’явилися і колекціонери листівок. А через 25—30 років, на зламі XIX—XX століть, це захоплення стало у світі повальним.

   У Росії перші різдвяні листівки були випущені 1898 р. Серію з 10 штук віддрукували за малюнками відомих столичних художників тиражем 10 тис. примірників. Серед авторів, імена Костянтина Маковського та Іллі Рєпіна, останній запропонував для серії свій акварельний малюнок «Запорожець». Мабуть, саме цю листівку можна вважати першою українською різдвяною листівкою. 

   Нещодавно на підставі колекції найавторитетнішого на просторах СНД філокартиста Михайла Забочені у Києві був виданий альбом «Україна на старій листівці», в якому представлено понад сім тисяч рідкісних поштових карток, які розповідають про Україну. Величезна розмаїтість листівок, що з’явилися на межі століть, надихнула згодом філокартистів називати двадцятиріччя 1898—1918 «золотим» століттям листівок.

   Різдвяно-новорічні листівки друкувалися в нас найчастіше з трьома видами написів: «З Різдвом Христовим!», «З Різдвом Христовим і Новим роком!», «З Новим роком!»

    Листівка, що надійшла поштою, сприймалася як подарунок художньої мініатюри, її унікальність зумовлювалася тим, що на зворотному боці було особисте звертання, що зберігало тепло рідних чи дружніх рук. Зустрічалися листівки гігантські та зовсім маленькі, з матерії, дерев’яні, із візерунковими просіками, ароматні, що звучать... Для їхнього зберігання випускали спеціальні альбоми, листівками прикрашалися інтер’єри будинків, щоденники й шкатулки

   Європейська цивілізація намагаючись заповнити духовну порожнечу, винайшла ще одне джерело для естетичного насичення. А предтечею різдвяно-новорічної листівки в певному сенсі можна вважати середньовічну гравіровану іконку.       Різдвяний сюжет купленої до свята мініатюрної ікони сприймається релігійною свідомістю як звісточка—нагадування церкви про велику подію у Святому Сімействі й у світовій історії.

  Після «золотого» настав для наших листівок вік «залізний». Войовничий атеїзм, узурпувавши владу в 17-му, «скасував» релігійні свята. Різдвяні листівки, а заодно й новорічні, поруч з іншими «старорежимними», потрапили під заборону.

   Червона імперія, претендуючи на роль цивілізації майбутнього, породжуючи революційну міфологію, намагалася створити своє літочислення.

   До Жовтня кількаразово випускалися вітальні листівки, що відзначали річницю нової ери («Першу», «Другу»...),(мир май труд), але попитом ці листівки не користувалися, і незабаром справа заглухла; люди продовжували поздоровляти один одного зі звичними святами, але тепер уже на листівках із нейтральними сюжетами. А до Нового 1942-го, у час мужності, з’явилися листівки «Новорічний привіт із фронту!», «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!» Зазначимо, що тоді ж у нас стали друкувати листівки до 7 листопада.

   Та дата ця, залишаючись головним державним святом, уже не підносилася (і не сприймалася) як початок нового літочислення, що, мабуть, зовсім відкрито й вказувало на недовговічність «червоної» цивілізації. Новорічні листівки стали широко друкуватися у «відлигу».

   У 70-ті з’явилися на них Дід Мороз і Снігуронька. Порівняно з всесоюзними листівками, на українських у написах було більше розмаїтості. Крім «З Новим роком!», зустрічалися й інші листівки, приміром, «Вітаємо з Новим роком!» А наприкінці 80-х, на виході з лабіринту, вітаючи, нас зустріли листівки «З Різдвом Христовим!», позначивши контури нашого законного місця на барвистій карті світових цивілізацій.

   Хочеться вірити що сьогодні коли ми з вами у новому тисячолітті, так званому електронному спілкуванні через Інтернет, збережемо традицію наших пращурів і будемо вітати наших близьких та знайомих зі святами саме листівками. Правду сказати, що сьогодні листівок дуже велике розмаїття і ми знову повертаємось до вітальних листівок, які будуть в попиті ще багато століть.